Майже 70 років минуло, як відгриміла Велика Вітчизняна війна. Проте відголоски тих подій можна почути і нині: нащадки досі відшукують своїх рідних та могили предків, які загинули у кривавих боях. Пролити світло на темні плями в історії допомагають архівні установи, а ще – живі свідки тих подій. Житель Супрунівки Леонід Мельников займається активною пошуковою роботою, інколи старання увінчуються успіхом. Так нещодавно вдалося встановити імена двох жінок, розстріляних німцями. Детальніше про це – у сюжеті Марини Мольки.
Жительці Супрунівки Ользі Острошапській 91 рік. Завдяки цій жінці, розповідає односелець старенької Леонід Мельников, дізнався, як жило село в період окупації: імена розстріляних німцями селян, орієнтовні місця їх поховань. Нашій знімальній групі Ольга Семенівна розповіла про єврейську родину, убиту німцями. Досі пам'ятає прізвища матері і доньки: Паласт і Ефрос. Довгожителька припускає, що їх тіла німці закопали у Гришкиному лісі.
Ольга Острошапська, мешканка с. Супрунівка:
"Пішли ми хворост збирати, а там прикидано землею і земля дихає, там ще люди живі! Євреїв стріляли, привозять і кажуть: копайте яму. Вони копали, а тоді їх стріляли і закидали землею, а тоді другу партію".
Показала Ольга Семенівна і місце, де похована родина Шипшиннікових. Батько, мати і 5 синів померли від голоду у далекому 1933-му. Їх тіла закопали у садку біля хати. Чимало розповідає про життя рідного села у воєнні роки і учасник Великої Вітчизняної Григорій Йосипович Кутовий. Біля його двору німці розстріляли молодих двох жінок та чоловіка. У 1958 році їх останки перенесли до братської могили у Супрунівці. Імена убитих встановили лише нині.
Леонід Мельников, проводить пошукову роботу:
"Ми встановили, що це Каплун Феня Юхимівна, молодший санітарний лікар 226 дивізії, і з нею був Брик Іван – фельдшер, ще з ними була молода жінка, але вона не значиться в даних Подольського архіву".
Тут, у братській могилі, розповідає Леонід Мельников, захоронені тіла 29 невідомих. Встановлювати їх імена допомагають фахівці Полтавського Краєзнавчого музею. Зацікавився цією роботою і народний депутат України Юрій Бублик.
Юрій Бублик, Народний депутат України:
"Дослідження починається з людських переказів. Перший матеріал, з яким дослідник працює, – старожили, а вже маючи свідчення людей, намагаються знайти документи".
Та справа в тому, що свідчення очевидців з кожним роком отримати все важче, нині майже не лишилося свідків, які у роки Великої Вітчизняної не під стіл пішки ходили, а були у свідомому віці і можуть дійсно повідати багато цікавого. Лише у Супрунівці пошуковцям роботи – непочатий край, з війни не повернулося 270 односельців. Виникає чимало запитань і до подій більш сивої давнини. На місці, де нині стоїть пам'ятний знак на честь заснування села, ще у 18-му столітті стояла церква. Місцеві мешканці розповідають: коли прокладали теплотрасу, натрапили на могилу священика. За переказами, тут багато таких поховань, як і пов'язаних із ними таємниць. Деякі з часом розкриваються завдяки небайдужим людям.
