Історичні документи, які б зафіксували ім’я засновника села Мильці, на жаль, втрачені. Проте, старожили цього давнього поселення пам’ятають деякі історії, пов’язані з виникненням села.
За легендою, козаки із навколишніх сіл (Супрунівки, Івашок, Говтвянчика) приходили до гарних ставків, щоб порибалити. За красу і мальовничість тих водоймищ вусаті лицарі назвали ті місця «милими». Звідси і назва села – «Мильці».
В іншій історії походження назви села розповідається про те, що в цих місцях жили трударі-мельники, які виготовляли борошно. Тих млинів було дуже багато. Той край називався млинарським, а село – «Млинцями», яке пізніше було змінене на «Мильці».
Перші поселенці будували свої хати на схилах Мильчанської балки. Населення здебільшого складалося із селян та козаків. Серед селян на той час доводилось чути такий вислів: «Митар в хату, господар на хутір». Пов’язане це з тим, що більшість людей не обробляли землі, а здавали їх за гроші іншим. Чимало овець, коней, волів та корів тримали мильчани.
У 1787 р. в казенному селі Мильці налічувалось 858 чоловіків і 784 жінки [3].
За даними на 1859 рік у власницькому, казеному та козачому селі Мильці Полтавського повіту Полтавської губернії, мешкало 1338 осіб (697 чоловічої статі та 641 — жіночої), налічувалось 225 дворових господарства, існувала православна Троїцька церква [2].
Жили в Мильцях агрономи-новатори. Наприклад, В. Артюх у 1881 році вперше удобрив свою землю і засіяв пшеницею. Урожай був славним: вдалося зібрати 225 пудів* зерна з 38 коцев*. Його приклад справив враження на багатьох односельчан, які теж розпочали удобрювати землі.
У 1881 році місцевий священик відкрив школу, в якій навчав дітей. Приміщенням для школи слугувала проста хата.
У селі було 4 трактири*, один з яких належав єврею, другий – козакові, третій -кухареві, четвертий - кравцеві [1].
Початок 20 століття для мильчан був сповнений трагічними подіями. Це були часи примусової колективізації, розкуркулення. Збудовані і нажиті роками маєтки, господарства селян зруйнували.
Загинуло чимало односельчан від Голодомору 1932-33 рр. та голоду 1947 року.
Віддали життя багато мильчан і за визволення рідної землі від німецько-фашистських загарбників під час Великої Вітчизняної війни.
За радянських часів мильчани активно розпочали відбудовувати рідне село.
Сьогодні село Мильці підпорядковане Супрунівській сільській раді. Населення становить 693 особи. У селі розпочалось будівництво кам’яної православної церкви.
Примітки
Пуд — одиниця ваги або маси, яка вживалася в Україні з княжих часів і до введення метричної системи мір у 1918 році (Центральні та Східні землі). Пуд офіційно застосовувався і в СРСР для визначення врожайності або при заготівлі сільськогосподарських продуктів. Пуд має 40 фунтів = 16,3805 кг.
Трактир - будинок зупинки та ночівлі проїжджих із шинком, де можна поїсти, випити (Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 226).
Використана література
1. Базилевич И. А. Опыт подворно-статистического исследования Супруновской волости. - Полтава, 1881 г.
1. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 262)
2. Православна церква на півдні України (1775 – 1781) / Упорядник: І. Лиман. // Джерела з історії Південної України. Том 4. – Запоріжжя: РА “Тандем – У”, 2004. – 560 с.
Усе зібрав докупи та склав дослідник супрунівського краю
Остап Свербигуз.
| 
