Єдина Країна! Единая Страна!
                                                                                                     

                        Сайт  громади  Супрунівки
Супрунівка ВК
Питаннячко
Назвіть дату визволення Супрунівки від фашистських загарбників
Всього відповідей: 6
Хто до нас завітав

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Новини

Головна » 2013 » Вересень » 28 » Сьогодення і плани супрунівської громади і її Богатиря
09:21
Сьогодення і плани супрунівської громади і її Богатиря
Супрунівка нібито вже й не зовсім село, адже практично межує з Полтавою, та й багато мешканців на роботу їздять до обласного центру. Є тут і кілька багатоповерхівок з усіма міськими зручностями. От тільки проблеми залишаються сільськими. І наближеність до головного міста області простішим їхнє вирішення не робить. . .
 Врятували воду і повітря 
Нинішній сільський голова Володимир Богатир (на фото) знає це краще за всіх. Коли чотири роки тому Володимир Іванович йшов на вибори, розумів, що легко не буде. Але також розумів, що проблеми села хтось має вирішувати. Володимир Богатир – член місцевої церковної громади. І саме віруючі люди, які вже впевнилися у його господарських і лідерських якостях під час відродження храму в Супрунівці, подали йому ідею балотуватися на посаду сільського голови. Утім були сумніви: чи повірить у нього решта супрунівських виборців? Адже загалом Володимир Іванович – людина не місцева. Народився на Вінниччині, а на Полтавщину потрапив у 1991 році, виконуючи службовий обов'язок. Звільнившись із армії, офіцер залишився жити у Супрунівці, бо серцем прикипів до цих країв. Але ж як переконати односельців у тому, що ця земля стала рідною? 
– Свою виборчу кампанію я розпочав із того, що пішов до людей, – згадує Володимир Богатир. – До кожного двору зайшов, поговорив з кожним жителем. Розніс їм свою програму. Було й таке, що заходжу, а в хаті бабуся плаче і каже: "Ти перший, хто за півроку до мене зайшов. Тільки через це вже буду за тебе голосувати". 
У Супрунівській сільраді – 5 сіл, живуть у них 6 тисяч мешканців. Три зимових місяці у мороз і сніг ходив Володимир Богатир по хатах, поки не обійшов усі. І така тактика принесла свої плоди – люди віддали голоси за колишньо­го військового. І саме тоді розпочалася справжня робота. 
Про спадок, який дістався новому сільському голові, можна скласти уявлення вже з того, що навіть його стіл у приміщенні сільради стояв, підпертий цеглиною. А за стінами службового кабінету – проблема на проблемі: у дитсадку протікає дах, ФАП в одному з сіл розвалюється, Будинок культури зачинений, бо не належить громаді... 
– Дуже важка спадщина дісталася, – говорить Володимир Богатир. – Багато хто чекав, що я не витримаю, піду з посади. Утримався тільки завдяки тому, що армійську школу пройшов. Володимир Богатир
Однією з найважчих проблем, які довелося вирішувати, було приведення до ладу каналізації. Свого часу житло й інженерні мережі тут будували кілька організацій – місцевий колгосп, нафтогазовидобувне управління, "Міжколгоспбуд". Коли все це розпалося, більша частина мереж залишилася нічиєю. Зокрема – й каналізаційні. Але особливо дошкуляла безгоспність каналізаційно-насосних станцій. Їх тут було дві, й з обох просто у ставки текли нечистоти, отруюючи воду й рибу, наповнюючи важким запахом повітря навколо. 
Боротьба за те, щоб "Полтававодоканал" прийняв мережі й КНС на свій баланс, була тривалою. Допомагали й соціалісти своїми публікаціями у газеті "Трудова Полтавщина", яку редагував ще один патріот Супрунівки, теж Володимир Іванович, але Кагадій. Останню крапку поставила обласна прокуратура, після втручання якої КНС нарешті отримали господаря. Сталося це два роки тому. Водоканал відремонтував одну з каналізаційно-насосних станцій, а на другу поставив нове, сучасне обладнання. Стоки з Супрунівки нарешті потекли на очисні споруди, що в селі Мильці. І повітря в Супрунівці тепер – хоч дихай, хоч пий. Ставки за цей час очистилися, вже можна не боятися підхопити в них якусь інфекцію. 
Щоправда, проблема водопостачання й водовідведення поки що стовідсотково не вирішена. Адже мережі залишаються нічиїми. Водоканал не відмовляється взяти їх на свій баланс, але погоджується це зробити тільки "після приведення у належний стан. А на це потрібно майже півмільйона гривень. Проте сільський голова впевнений, що й це завдання вдасться вирішити. Бо вода в місцевих колодязях для вживання непридатна. Працівники СЕС, які робили аналізи, чого тільки в ній не виявили.Тому сільська рада заходилася забезпечувати селян питною водою. Уже проведено першу лінію водогону на Івашки. 

 Молодь вірить у перспективи села 
Але якби ж то ця проблема була єдиною. Довелося багато сил і нервів витратити, поки довели до ладу дитячий садочок. Свого часу СЕС видала постанову на призупинення його роботи, адже через дірявий дах вода майже без перешкод потрапляла до дитячих кімнат. Коштів на ремонт не було, але громада чекала рішучих дій від керівника. Адже в Супрунівці, на відміну від багатьох інших сіл, народжуваність не падає, а навпаки зростає. І це добре – значить, у села є майбутнє, є перспективи. І щоб ці перспективи не втратити, треба було подбати про сім'ї з дітьми. Тому при сільраді створили цільовий фонд, до якого перераховували кошти орендарі землі. 
– Бюджет сільради такий куций, що майже нічого за нього не зробиш, – пояснює Володимир Іванович. – У цільовому ж фонді вдалося сконцентрувати кошти, за які зробили вуличне освітлення, організували збирання побутового сміття. За гроші з фонду відремонтували й дитсадок. Причому, не лише дах, але й хол, актовий зал, приміщення груп, господарський блок. Фінансується садочок у повному обсязі, взимку в ньому тепло, діти у нас харчуються краще, ніж у Полтаві. Батьки задоволені, жодної скарги від них не отримуємо. Навпаки, все більше бажаючих віддати свою дитину в садочок. Тому цими днями відкриваємо ще одну групу. Загалом після цього заклад відвідуватимуть майже півтори сотні дітей. 
Але така вже робота в сільсько­го голови: одні питання вирішуються, а нові з'являються. На­приклад, виникла проблема з одним із ставків. Сільрада своїм рішенням передала землі навколо нього в оренду одному з місцевих мешканців. Чоловік пообіцяв навести лад навколо ставка, розвести рибу, тобто зайнятися власною справою і одночасно забезпечити умови для відпочинку односельчан. 
На жаль, сталося навпаки. Навіть не оформивши у районі документів на оренду самого ставка, підприємливий скоробагатько найняв охорону з собаками й перекрив селянам доступ до води. Хочеш половити рибки – плати від 80 до 150 гривень. Це при тому, що документів, які підтверджували б зариблення ставка орендарем, немає. Отже, гроші беруть за ту рибу, яка тут і раніше плавала. Чоловік заборонив поїти худобу зі ставка й випасати її на березі, навіть поливати городи, що розташовані поруч. 
Звісно, люди почали скаржитися на дії такого "господаря". Тому сесія сільради відмінила своє рішення про надання оренди й зажадала передачі землі знову в користування громади. Утім орендар на це не зважає й продовжує свою сумнівну діяльність. Зараз до цього питання підключені прокуратура, міліція, екологічна служба, але поки необхідних результатів не досягнуто. Сільський голова говорить, що на черзі – звернення до обласної й Генеральної прокуратури. Володимир Богатир рішуче налаштований повернути селянам можливість вільно користуватися своїми природними багатствами. 

Стриптизу не буде 
Паралельно з комунальними, земельними, екологічними питаннями доводиться вирішувати й "культурні". Йдеться про Супрунівський будинок культури. Свого часу його можна було взяти на баланс сільради безкоштовно. Але чомусь цього не зробили. Тож, коли громаду очолив Володимир Богатир, молоді зовсім ніде було проводити дозвілля. Хлопці й дівчата вешталися селом, шукали "пригод"... Що ж до приміщення Будинку культури, його власником стала приватна структура, якій він узагалі-то й не був потрібен. Тому вона виставила його на продаж. 
Остаточна вартість будівлі на той час складала 180 тисяч гривень, а новий власник запросив за нього мільйон. 
Запитаєте, кому потрібен Будинок культури у селі, крім самих селян? Відповідь не така проста, як здається на перший погляд. Оскільки біля Супрунівки проходить траса Київ-Харків, земля й нерухомість тут у ціні. Селяни побоювалися, що якісь заїжджі ділки зроблять у цьому приміщенні готель, ресторан, або ще гірше – вар'єте зі стриптизом. Тобто Будинок культури стане будинком розпусти... На щастя місцевих мешканців, мільйон гривень виявився неприйнятною ціною для чужаків. 
А Володимир Богатир тим часом не припиняв боротьби за те, щоб повернути Будинок культури у власність громади. У вирішення питання знов таки втрутилися соціалісти, зокрема, депутати обласної ради. З'явилася публікація і в "Трудовій Полтавщині". Зрештою будинок повернули людям. Щоправда, за нього таки довелося заплатити, але не мільйон, а 100 тисяч гривень. Тобто навіть менше остаточної вартості. Звісно, тепер будівлю треба привести до ладу. На це потрібні гроші, і вони в сільраді є. Свого часу, коли головою облдержадміністрації був соціаліст Степан Бульба, близько 9 мільйонів гривень громада отримала від продажу землі, на якій нині розташований торгівельний центр "Метро". Частину цих грошей планують витратити на Будинок культури. Зараз триває робота над проектом його реконструкції. 
Утім будинок уже виконує функції осередку культури. Для нього закупили нову апаратуру, укомплектували штат працівників. Тож і молодь, і літні люди вже можуть займатися у художніх колективах, тут проходять дискотеки. А нещодавно на майданчику перед головним осередком культури вперше відбувся День села. Сільський голова переконаний, що подібні свята людям потрібні, щоб відчувати себе членами спільної громади. 
– Буває, живуть люди по сусідству, бачать одне одного щодня, вітаються, а по-справжньому поспілкуватися за різними справами ніколи, – говорить Володимир Богатир. – Тож День села – можливість разом провести час, згадати старих друзів. Ми приурочили це свято до Дня незалежності. Відтепер проводитимемо його щороку наприкінці серпня, коли вже завершені жнива, можна підбити певні підсумки. 
А підсумки його роботи найближчим часом доведеться аналізувати мешканцям території сільради. Адже Володимир Іванович прийняв рішення знову балотуватися на посаду сільського голови. 
– Чотири роки – не такий великий термін, щоб зробити все заплановане, – говорить він. – Багато справ завершено, але ще більше – розпочато. Невідомо, як буде працювати нова людина. Шкода, якщо добрі справи, які вдалося розпочати, не будуть доведені до кінця. 
До речі, Володимир Богатир безпартійній, хоч готовий співпрацювати з різними політичними силами. Наприклад, гарна взаємодія на благо громади склалася у сільського голови з представниками Соціалістичної партії України. Причому, він давно симпатизує цій партії, адже село на Вінниччині, де народився, де мешкають родичі, завжди голосує за соціалістів. У перевагах такого підходу переконався: спільно вже не раз вдавалося вирішувати нагальні питання. Упевнений, що така співпраця буде завжди на користь супрунівської громади.

 Тетяна Огнєва 
Посилання: www.spu.pl.ua
Переглядів: 1128 | Додав: Ruslan | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 2
2 cупрунівець  
Що правда, то правда. Пам'ятаю обіцяв він встановити очисні споруди на наших ставках. Навіть у його виборчому буклеті пр це було написано. Та ніхто тепер і слова не скаже.

1 мешканка с. Супрунівка  
Шановний голова "БОГАТИР"-великий брехун, тільки чого варті його обіцянки - як тільки стану головою сільради, зніму вишку мобільного зв'язку з котельні. це було 2006 року, а віз і нині там. За словами Володимира Івановича: а нашу розмову ніхто не чув, і письмових обіцянок я вам не давав Критики голова не виносить. Тому і цей коментар приберуть.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]