Побиття чи «окровавленіе» капрала* під час бійки трапилося увечері 17 квітня в шинку с. Cупрунівки. Місцеві козаки, Іван Нечитайленко, Григорій Власенко й Антон Швець, прийшли туди випити горілки, зчинили шум та розбудили невідомого капрала, який спав на ліжку. Зав’язалася суперечка, що переросла в бійку: капрал став кидатися на своїх опонентів зі шпагою* і розбив Івану Нечитайленку носа. Козаки шпагу відібрали, але при цьому капрал поранив нею сам себе в ногу. Супрунівські мешканці віднесли зброю сільському отаманові Трохиму Городчанінову, який вирішив сам втрутитися у конфлікт і прийшов до шинку. Отаман хотів з’ясувати особу капрала, але той нібито кинувся на Трохима з ножем. Ніж забрали, а нападника побили.
Наступного дня, узявши із сотенної канцелярії супровідного листа, капрала відправили до військової частини, що знаходилась в селі Мильцях. Незабаром військове командування подало на козаків скаргу до суду. У свідченнях козаків виявили розбіжності, тож суд ухвалив покарати їх палками й відпустити.
Примітки
Капрал - найнижче військове звання молодшого командного складу та найнижчий унтер-офіцерський (сержантський) чин в сухопутних військах. У Російської імперії з'явилося в 1647 році, в полках «нового ладу», офіційно введено «Військовим статутом» Петра I. Капрал міг посідати посаду командира відділення (так зване «капральство»). У першій половині XIX сторіччя, за часів правління Миколи I, звання капрала було замінено на звання унтер-офіцера.
Шпага - колюча, рідше колючо-рубаюча холодна зброя прямий (до 1м і більш) плоский або трикутний клинок з рукояттю. Розповсюдилася в 16 ст., була відмітною зброєю дворян, перебувала на озброєнні до 19 ст.
Зі статті Юрія Волошина "Кримінальна злочинність у Гетьманщині другої половини XVIII ст. (за матеріалами Полтавського ґродського суду)".
| 
