В історичних документах мало згадується про окупаційний час Супрунівки. Але люди старшого покоління пам'ятають цей найважчий період в історії села. За свідченням сучасників, окупанти створили громадський двір, де експлуатували мирних жителів на виробництві сільгосп продукції. Чомусь фашисти віддавали перевагу вирощенню на наших грунтах кавунів, маку, тютюну. Понад 120 молодих людей було вивезено на каторжні роботи в Німеччину. Кількох чоловік розстріляли. За словами Гергеля М.О., на подвір'ї школи були розставлені вози зі снарядами, продуктами. Коней прив'язували до молодих дерев. Німці оселилися в школі. Парти порубали і попалили на своїй кухні, спалили портрети, книги, навчальне приладдя. Через деякий час у школу пригнали радянських людей з Харкова для будівництва дороги. Цими ж людьми була врятована від пожежі школа, яку вчинили німці. Квітники були затоптані, дерева поламані. Через деякий час у головному приміщенні школи німці зробили конюшню. А в другому приміщенні знаходилась коптільня, де робили ковбаси. У 1942 році німці відновили роботу 1-4 класів. Вивчали такі предмети: Закон Божий, математику, географію, українську мову і літературу та німецьку мову. Директором був Шарлай П.Д. Дітей вчили віддавати честь начальству кричати "Хайль". Фашистське рабство тривало 3 роки. Визволено було Супрунівку одночасно із Полтавою. Односельці згадують, що визволителі були воїнами гвардійської частини, де перевагу складали сибіряки.
Подяка Леоніду Мельникову та Супрунівському НВК за матеріали, які були використані у статті.
| 
