Єдина Країна! Единая Страна!
                                                                                                     

                        Сайт  громади  Супрунівки
Супрунівка ВК
Питаннячко
Як часто Ви відвідуєте супрунівську Богоявленську церкву?
Всього відповідей: 3
Хто до нас завітав

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Цікавинки

Головна » Статті » Історичні

Нота "сі" збереглася у Супрунівці
   Історичні дані Полтавської єпархії, котрі були надруковані в типолітографії М.Л. Старожницького у 1901 році, розповідають нам про те, що "Церква Богоявленська, розташована в Супрунівці, трипрестольна, приділи Миколаївський і Парасковеївський, побудована у 1899 році". Але у цьому селі ще в 1743 році існувала церква, про яку йдеться у метричній книзі цього року. В 1790 році, за дозволом Амвросія, архієпископа Єкатеринославського, церква була перебудована. У 1803 році збудована тут дзвіниця. Ось саме з цього часу тут чувся дзвін, що своїми чудодійними нотами сягав околиць Полтави.
   Щоб дзвони звучали мелодійно, їх треба було виготовити з дотриманням старовинної технології, причому вони повинні бути різних розмірів, що відповідають нотам від "до" і до "сі". За спогадами старих жителів с. Супрунівки і навколишніх сіл, споруджена дзвіниця була значних розмірів. Велика двотаврова балка, на якій кріпилися дзвони, відлиті в паровозо-ремонтному депо фірмою "Еллада" за технологією корабельних дзвонів, вражала прочан церковного храму.
 Навчені в духовних семінаріях дзвонарі, майстерно справлялися зі своїми обов'язками й тішили православний люд. Мідні дзвони були дуже великі, виготовлені з дотриманням певної пропорції. Від величезного двометрового дзвону - ноти "до" до найменшого - ноти "сі".
   - Після Жовтневої революції, - розповідає сільський голова Супрунівської сільської ради Володимир Іванович Богатир, - церкву зруйнували, ікони спалили, всю церковну утварь розтягли більшовики. - Лише один дзвін, найменший, "дожив" до цього часу. - Його місцева жителька Мотрона Супруненко нещодавно передала церковній спільноті.
   За спогадами, цей дзвін передав їй рідний дідусь у 50-х роках минулого століття із заповітною мрією, що храм у Супрунівці побудують саме на тому місці, де він був колись, і дзвін даруватиме людям "мелодію" віри і доброчинності...
   - Так і сталося, - продовжує розмову Володимир Іванович, - 6 січня 2000 року в пристосованому під церкву вагончику розпочалася служба.
  - А у 2006 році розпочалося спорудження Богоявленської церкви УПЦ КП, - розповідає староста громади Антоніна Іванівна Ладна.
   Настоятелем та головою парафіянської ради храму було призначено ієрея Мстислава Стеблянка, котрий служить тут і навчає діточок православної віри у недільній церковній школі.
Збуваються мрії старожилів про відродження церковного храму. За два роки зведено будову нової Богоявленської церкви на пожертви мирян, зараз ведуться оздоблювальні роботи.
   - Багато старань у спорудженні будови докладає місцевий сільський голова Володимир Іванович Богатир, - розповідає настоятель храму ієрей Мстислав Стеблянко, - і не тільки в цьому...
  Виявляється, сільський голова не тільки бере на себе вирішення справ громади, а має ще "професію", так би мовити, за сумісництвом, - він дзвонар у місцевому храмі.
     - Для мене це, - говорить Володимир Іванович, - святе діло і я його виконую за велінням душі й серця.
   ...Піднімаємося на новозбудовану дзвіницю: вона зварена з металевих конструкцій, на самій верхівці видніються дзвони, і, звичайно, ми помічаємо найменший, нещодавно знайдений, "ноту "сі".
    Звучить мелодійний передзвін мідних дзвонів. Його чути на великій відстані, він відгукується у серцях і надихає творити людям добро.

Славуцький Аркадій. Нота "сі" збереглася у Супрунівці // Вісті. - 2009. - 30 січ. - С. 6.
Категорія: Історичні | Додав: Ruslan (02.10.2013)
Переглядів: 266 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]