У 1978 році закінчив інститут із відзнакою. На останньому
курсі Віктор Іванович визначив для себе, що хоче в подальшому
займатися науковою діяльністю. Була надія, що йому, як
студенту, що закінчив інститут з червоним дипломом нададуть
рекомендацію для вступу в аспірантуру, але
ректор І.А. Зязюн вирішив по-іншому: найкращі
студенти повинні підіймати освіту на селі. В.Лагно отримав направлення на роботу в
Чорнухинський район — найвіддаленіший у
Полтавській області. В обласному відділі
народної освіти вирішили по-іншому і направили
молодого спеціаліста на роботу в Супрунівську середню школу
Полтавського району. Традиційно в наших школах працювало та
працює мало вчителів-чоловіків, тому директор школи С. Горда
зрадів чоловічому поповненню в колективі школи. Завантажили
учителя-початківця максимально: молодші, середні та старші
класи, класне керівництво. Невдовзі після початку навчального
року директор вирішив подивитися, як справляється молодий
учитель з одним із найневгамовніших класів. Його здивуванню не
було меж. У класі, на поведінку учнів якого скаржилося багато
вчителів, стояла тиша, учитель математики сидів на стільці і вів
урок. Учні щиро поважали свого вчителя за справедливість і
знання. Як і в кожного з учителів у нього з’явилося прізвисько
серед учнів — Вектор Іванович. У той час у школах переходили на викладання геометрії в
старших класах за підручником О.В. Погорєлова. У вчителів
старої школи виникали проблеми, але вони не соромилися
просити допомоги в молодого вчителя. І він залюбки ділився
своїми набутими в інституті знаннями. Школа працювала в дві
зміни, і молодий учитель мав уроки як у першу, так і в другу
зміну, тому на роботу доводилося виїжджати дуже рано і
частенько добиратися на попутних машинах, а то й пішки — з
траси до міста. Водночас Віктор багато уваги приділяв спорту. У
складі районної команди грав у футбол, виїжджав на змагання на
лижах. А під час шкільних канікул у складі комсомольських
туристичних потягів відвідує Білорусію, Волгоград. Думки про заняття наукою не полишали молодого вчителя, і
коли в березні 1980 завідувач кафедри математичного аналізу
Литовченко Зінаїда Михайлівна запропонувала йому посаду
лаборанта, він з радістю погодився й поверненувся до рідного
інституту. Розставання зі школою було болісним. Клас, у якому Віктор
Іванович був класним керівником, дуже образився, що він їх
покинув. І навіть деякий час із ним учні не розмовляли, тому при
переході на нову роботу директор школи поставив умову: Віктор
Іванович повинен довести до випускних екзаменів 10 клас, у
якому він викладав математику. З березня по жовтень 1980 року В.І. Лагно працював
старшим лаборантом кафедри математичного аналізу
Полтавського державного педагогічного інституту
імені В.Г.Короленка.
З книги: Віктор Іванович Лагно : біобібліографічний покажчик
/ упор. Г. О.Лагно, О. А. Губачова ; Полтав. нац. пед. ун-т
імені В. Г.Короленка. – Полтава, 2011. – 122 с. : 8 іл. – (Серія
«Науковці університету»).
| 
