Невипадково назва однієї вулиці селища Супрунівки носить ім’я Анатолія Васильовича Луначарського - основоположника пролетарської літератури, радянського державного діяча, видатного політика. Адже його батько, Василь Федорович Луначарський, володів невеликим маєтком у селі Супрунівка Полтавської губернії. Про нього з офіційних джерел відомо небагато. Був він чиновником (дійсним статським радником), працював у Полтаві. У січні 1904 року йому виповнилося 76 років, а матері Анатолія 61 рік. Та не тільки факт проживання батька у Супрунівці пов’язує долю радянського письменника з цим селом. З автобіографії Луначарського довідуємось, що взимку 1899 року він був заарештований за поширення пропагандистських листівок. Проте серйозних підстав для обвинувачення знайдено не було. Тому покарання замінили засланням до батька: «т. е. к В. Луначарскому, в деревню Супруновку Полтавской губ., где он жил. Затем мне было разрешено переехать в Киев, к моей матери». Так писав про цю подію Анатолій Васильович. Дослідники життя і творчості політика Н. О. Тріфонова і І.Ф. Шостак описують час після звільнення Луначарського: «10 октября он прибыл в Полтаву и в тот же день уехал в село Супруновку Полтавского уезда, где жил его юридический отец, действительный статский советник в отставке Василий Федорович Луначарский, владевший там небольшой усадьбой». Таким чином, Луначарський гостював у батька, можливо, й не один раз. Бо усі відвідини не зафіксовані документально. До речі, вулицею Луначарського можна дійти до ставків – звідти відкривається прекрасний краєвид. Прогулюючись цими місцями, подумки згадуєш великого (нехай сьогодні і призабутого) діяча радянських часів. Дослідник супрунівського краю Опанас Свирбигуз-Свидригайло
| 
