– Я хотів би нагадати відомий постулат, що влада – це кошти і кадри. Та якщо з кадрами ситуація у нас більш-менш сприятлива, то коштів, на жаль, обмаль. Бюджети сільських рад – це бюджети проїдання, а не розвитку. Про який соціально-економічний розвиток села можна говорити, не маючи фінансової основи? Чому сьогодні робота органів місцевого самоврядування є неефективною? Тому що поки ми говоримо про необхідність децентралізації влади, у нас усе робиться навпаки. Наприклад, з 1 грудня у сільських рад забрали повноваження з проведення нотаріальних дій, окрім заповітів. Що це означає для кожної людини, зокрема, для кожного з майже шести тисяч мешканців нашої сільради? Це означає, що 90-річній бабусі для того, щоб оформити, скажімо, довіреність на онуку на отримання пенсії, потрібно їхати автобусом до приватного нотаріуса в райцентр. Добре, що Супрунівка – приміське село, їхати недалеко, і проїзд коштуватиме дві гривні. А якщо це село за 15 кілометрів від райцентру, то людині доведеться витратити, можливо, й 15 гривень. Та ще й за цю довіреність заплатити від 20 до 80 гривень. Чи не найбільший головний біль для нашої сільської ради – житлово-комунальне господарство. Зокрема, тарифна політика, у якій ми опинилися в ролі заручників. Якщо піднімати тарифи й надалі, люди просто припинять сплачувати за житло та послуги. Якщо встановлювати їх нижче собівартості – не матимемо чим погасити різницю. На мою думку, ці обов'язки – і затверджувати тарифи, і погашати різницю – держава повинна взяти на себе. Так, ми знаємо джерела поповнення бюджету, але законодавча база не дозволяє нам їх використовувати. Одне із можливих джерел поповнення бюджету – земля. Але знову виникає проблема. Бо коли постає питання про приведення в порядок території, то за землю відповідає сільська рада. А розпоряджається нею згідно з Перехідними положеннями Земельного кодексу України райдержадміністрація. Більше того, якщо ще рік тому сільська рада мала повноваження хоча б погоджувати виділення землі, в тому числі й для комерційного використання, то зараз навіть і цього права нас позбавили. Тобто виходить, що всі проблеми і обов'язки – місцевому самоврядуванню, а всі права і повноваження – центральній владі. У мене іноді складається враження, що центральна влада і влада на місцях – це два різних полюси, які між собою не взаємодіють. І так буде доти, доки до нас не почнуть прислухатися.
Зі статті "Вся влада - радам?!", опублікованій у "Зорі Полтавщини" (Ірина Рогожинська, Ганна Яловегіна, 04.12.2008). Депутати рад різних рівнів, міські, селищні, сільські голови, науковці з усієї Полтавщини зібралися в редакції газети на "круглий стіл" для обговорення проблем місцевого самоврядування.
| 
